Виїжджаючи на заробітки, наші земляки сподіваються на везіння. Насамперед, аби попасти до добрих, порядних господарів, щоб робота була не над міру важка , щоб непоганим був заробіток та умови проживання.

Власне, Галині з Малих Заліщиків та її сім’ї пощастило. Вона по рекомендації ще весною першою поїхала на роботу по догляду за хворою жінкою в місто Тарнов у Польщі. Отримує непогану зарплату, харчується,проживає та користується всіма засобами для проживання за рахунок господарів.

Син тієї жінки, якою опікується наша землячка, є власником будівельної фірми. За якийсь час пан Кшиштоф Москаль переконався, що Галина порядна, дбайлива і працьовита. Подумавши, вирішив запропонувати роботу на будові для чоловіка Галини. Зеновій не спеціаліст, але працює помічником (підсобником). Проживає в кімнаті разом з дружиною. За харчування і проживання після основної роботи допомагає по господарству.

В серпні приїхав і син Галини- Іван. Йому трохи важче; зовсім не розуміє польської мови, але починає освоюватися.

Будівельна фірма, власником якої є пан Криштоф, солідна: будує великі об’єкти. Донедавна працювали у його фірмі самі поляки, тепер він запрошує і українців. Таким чином дає їм можливість заробити. Платить так само, як і своїм землякам. Тільки українці самі оплачують житло і харчування. Плата за житло в місяць невелика по польських мірках. Головне-працюють легально. І заробляють в місяць від двох тисяч злотих і більше, залежно від того, яку роботу виконують. Спеціалісти отримують більше, помічники менше. На роботу приймає тільки по рекомендації. Аби не легковажили, не вживали спиртного в робочий час і були відповідальними. Отже, вже майже створена бригада з числа вихідців з Бучацького району. Цим людям пощастило. Хоч працюють з доброї волі і у вихідну суботу. Приїхали ж на заробітки.

Вже майже два місяці по догляду за старшою жінкою в Тарнові працює Галина з Бучача. Так що обидві Галини телефонують одна до одної, іноді господарі у вихідні привозять їх у гості. Це також везіння, бо земляк за кордоном-близький як родич.