Св. Миколай пам’ятає про жителів Бучача і Золотого Потоку!!!

Почалось все з того, що мій брат який проживає і працює в Чикаго, США, сказав, що близько 7-ми років працює в Америці, а жодного разу ще серйозно не помагав іншим українцям, до яких доля, м’яко кажучи, мало коли повертається лицем і їм допомагає. Не всі українці мають роботу в Україні, а якщо і мають то мало хто з них заробляє достатню суму грошей щоб забезпечити власне життя та життя своєї сім’ї і родини. Порадившись з друзями, ми вирішили організувати благодійність від Св.Миколая для усіх прохожих, а особливо для бідних сімей, також сімей, члени яких беруть постійну активну участь в просвітній та громадській діяльності. Брат залюбки погодився, адже для реалізації даної справи ми обрали Бучацький район, та Бучач (усі відділення Бучацької лікарні, плюс приблизно 20 сімей, плюс усі перехожі які зустрінуться на шляху), та Золотий Потік (приблизно 70 сімей, плюс усі перехожі які зустрічалися на шляху Св. Миколая).

І почалось …………………

Організовували даний захід троє, брали безпосередню участь дванадцять, меценатами стали приблизно дев’ятнадцять людей, плюс багато бажаючих,  а «зустріли Св. Миколая» сотні  жителів Бучаччини.

Багато знайомих почувши про організацію такого заходу запропонували власні кошти для закупки подарунків, хто що міг то давав. Кошти, які вдалось зібрати, перевищили усі сподівання організаторів, і це в ситуації коли благодійністю займалися переважно близькі друзі та знайомі, тобто широкому загалу ця новина не була відома (це для того щоб різні підприємливі чи політично – заангажовані люди не вносили свої корективи в організації даного заходу). Люди, які давали гроші, є далеко не багатими людьми, скоріше їх рівень можна оцінити як середній і нижче середнього, враховуючи це, зібрані кошти є ще більш ціннішими та важливішими для благодійної справи.

Ми чудово розуміємо, що є багато задоволених людей, але є також і люди які можливо образились на нас, через те що до них не завітав Св. Миколай, тому хочемо наголосити на слідуючому: ми намагалися, в першу чергу, відвідати бідні та багатодітні сім’ї, одиноких перестарілих людей, сім’ї де є люди інваліди, і на кінець, сім’ї, члени яких беруть участь в просвітньому, культурному та громадському житті, які є патріотами своєї країни і вірять у світле її майбутні. Ми старалися уважити і винагородити, виходячи з наших можливостей, якнайбільше людей, зробити так, щоб усі їхні зусилля за минулі роки хоч трохи були оцінені. Сподіваємось, що розумні люди розуміють, що для усіх таких людей ми не мали ні коштів ні зусиль, щоб відвідати їх, як би ми цього не хотіли. Все що ми могли робити, ми зробили з повною віддачею.

Благодійний захід до Св. Миколая вийшов насправді фантастичний, як для учасників так і для людей, які зустрічались на дорозі Св. Миколаю. Усе розказати важко і на мою думку неможливо, бо емоцій було стільки, що важко перелічити (смуток, радість, здивування, розчарування, журба, безвихідь, любов та безмежне задоволення). Як сказав мені мій друг Мирослав в кінці даної акції: «… в мене враження, що те що було зранку було дуже і дуже давно, тобто в мене таке відчуття, що за сьогоднішній день я прожив цілий рік» - і це найповніше відображає пророблену роботу та отримані емоції в цей день, день коли по нашій Великій Україні ходить веселий та добрий Святий Миколай.

 P.S.  Для кожної сім’ї Св.Мколай потім написав листа та вклав до конверта декілька світлин, зроблених під час відвідин.

                                                                                                                                                          НЕБАЙДУЖІ

Mykol