Цей матеріал- продовження статті «Доля заробітчан»

Леся Михайленко (дівоче прізвище Михайлюк) – наша землячка, бучачанка, яка народилася в сім’ї службовців 1965 року, поїхала на роботу в Польщу і вже двадцять років із сім’єю живе у Кракові.

У Лесі та Віталія, музикантів Краківського театру опери та оперетки, двоє дітей: син Олег і дочка Зоряна.

Крім основної роботи Леся є активним учасником церковного хору в українській греко-католицькій церкві Воздвиження Чесного Хреста та в громаді українців.

Життям у Кракові задоволена, та серце її в Бучачі. Леся постійно хвилюється за маму, Катерину Федорівну Михайлюк. І хвилює те, що наші земляки, українці вцілому, заслуговують на краще життя.

PS. Коли по приїзді до Кракова я зателефонувала до Лесі Михайленко ( а це було ще на початку липня), вона зраділа, що ми зможемо зустрітися після Служби Божої. Разом із нею, її дочкою Зоряною та львів’янкою Іриною, викладачкою Краківської політехніки, відправилися в літнє кафе на каву і морозиво. І поточилася невимушена розмова земляків. Леся охоче розповідала про своє життя і цікавилася новинами з Бучача. Хоч, вона зазначила, що час від часу приходить в гості в рідне місто, заглядаючи на сайти Бучаччини. Після нашої зустрічі Леся із сім’єю поїхала на відпочинок у Хорватію. І прикро їй було від того, що наші земляки не мають такої змоги вільно, без віз, подорожувати Європою. А після Хорватії у неї запланована поїздка додому. На ціле літо !