Центр Бучача. Вул. Галицька

Автор: Думка.

З повагою до Вас, шановні бучачани , Думка. Тільки не той, що ви подумали, не з мультфільму. Часто буваю в Бучачі. Наболіло. Тому пишу про це. Вас також болить.

Запитаєте, чому для інопланетян ? Та тому, що вони на тарілках літають і не відчувають гостроти екстриму пересуватися чи то на ногах, чи то на залізних конях, обминаючи вибоїни, яких певно наше місто не бачило навіть за часів Середньовіччя.

Старожили згадують, що в минулому столітті дороги в Бучачі були встелені «шахматкою» або «лускою». Приємно було чути цокіт копит, який вістував про те, що жителі околиць, торговці здалека поспішають на базар. Трясло трохи їх вози, брички, карети. Але болю і злості вони не відчували. Автівок тоді було мало. Одна – дві могла пронестися по вулицях. Та це з минулого.

А тепер ? Тепер ми живемо в час суцільного прогресу та цивілізації. Тісно стало в місті від кількості автотранспортних засобів. І нова об'їздна дорога проблеми не вирішила.

Влада міста також нічого не зробила ! Довгою була тяганина, хто би мав бути господарем міських доріг. Ніби вирішилася ця біда…. Передали комунгоспу, бідній безпомічній сиротині, яка свої діри полатати не може. Або не хоче ! Радше не хоче, як ніколи за останні роки не хотіла братися за свою головну роботу. Автодор (вибачте, вживаю старі і зрозумілі назви організацій, бо від модернізації нові трохи звихнулися, як і вся система в державі, не тільки дороги !) ніяк не погоджувався взяти на себе відповідальність. А мав би ! Податки від користувачів автотранспорту йдуть в їх казну, а далі ? Невідомо куди йдуть ті податки. Так само, як невідомо куди йде все за нинішньої самостійної України.

Коли опинишся в центрі міста, голова пухне від почутого. Круті слова (по-місцевому «матюки» ) летять на кожному кроці. Чути скрегіт, йойкоти…Не тільки від шоферів, а й від пішоходів. Одні колеса гублять, другі ноги, в кращому випадку, викручують.

З такою рідною назвою центральна вулиця Галицька- це суцільна катастрофа ! А вулиця Агнона-славетного письменника, лауреата Нобелівської премії, уродженця Бучача, який своїми літературними шедеврами додав слави нашому місту на цілий світ , не до порівняння !  Може його єврейське походження комусь не вподоби стало, прикро би було таке чути !  Хіба до порівняння з тою частиною дороги коло побуткомбінату, що веде в парк над Стрипою і до дитячого майданчика попри музей слави наших патріотів-українців. Навіть КДБ, яке колись там було та тортувало наших земляків, певно би само не витримало такого знущання над людьми. Або з тою частиною дороги, що на роздоріжжі коло спиртзаводу.

Знаєте, що вам всім скажу, дорогі бучачани ? Скажу то саме, що говорять гості міста-багаточисельні туристи з європейських держав, похитуючи головами від здивування: «Посадити треба вашу владу  на щось і запустити. Та так, щоб вони голим місцем проїхалися тими дорогами!"